На Андріївському узвозі буде французька весна // Новости

Україна – Франція – дружба. Щоправда, поки лише між двома гірками – паризьким Монмартром і Андріївським узвозом.

Після вечорниць, які Олег Скрипка влаштував у Парижі, французи збираються влаштувати французьку весну на Андріївському узвозі. Кажуть, київська гірка точна копія французької – бруківка, церква на вершині, сувеніри і, особливо, алея художників. Чи справді життя Монмартру і Андріївського узвозу таке схоже? На Монмартрі – людно. Дарма, що кінець січня для Парижа – не сезон. На алеї художників - яблуку ніде впасти. Митці малюють, не покладаючи пензля. Франциско Бражек, художник з Монмартру: “На Монмартрі дуже гарно продаються роботи, на котрих старий Париж, Монмартр, Сакре Кьор, Єлисейські поля. Туристи віддають перевагу акварелям з мальовничими краєвидами Парижа.“ Вартість полотен від 20 єврів до кількох тисяч. Та мистці Монмартру незадоволені. Художник Франциско Бражек каже, криза добряче вдарила по їх мистецтву. Матеріали стали вдвічі дорожчі, туристи – ощадливіші. Франциско Бражек, художник з Монмартру: “Багато стало туристів, які мають гроші тільки на те, щоб мешкати в Парижі та купити щось перекусити. Вже нема стільки подорожувальників, які скуповують сувеніри.” На Андріївському узвозі – туман і майже порожньо. Торгівці сувенірами дрімають. На алеї художників нових картин мистці не малюють – дай боже старе допродати. Як і французьких колег, криза їх не минула. Анатолій Якубенко, художник з Андріївського узвозу: “Попит і продаж менше став. Це виставка, це не продаж, ми просто приходимо і показуємо своє.” Монмартр кризу переживе – запевняє Роже Дангеже. Державну організацію, яку він очолює, створили навмисне, аби опікувалася паризькою гіркою – порядком, “національно свідомими” сувенірами і туристичною привабливістю. Аби зацікавити гостей, в хід іде усе. Наприклад, на східцях собору Сакре Кьор – щодня імпровізовані музичні шоу. А в кав’ярні, де знімали відомий фільм “Амелі”, влаштували справжню мекку для кіноманів. Роже Дангеже, президент громадських ініціатив Монмартру: “Монматр – це одна з візитівок Парижа. Це не просто район міста, це маленький світ зі своїм фольклором. Ці артисти, музиканти, художники...” На доказ суверенності Монмартру Роже співає його гімн. У Андріївського узвозу власного гімну поки немає, як і державного опікуна. Більше того, тутешні мистці сидять на валізах. Місцева влада вже давно збирається відселити їх з цього ласого шматка. Тому поки на французькому Монмартрі борються з кризою за туристів, на Андріївському узвозі з владою – за право бути.